Хрущ сірий волохатий

Види, які пошкоджуються – поліфаг, пошкоджує ягідні, овочеві, плодові, декоративні й лісові породи.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – підгризання коріння.

Кількість поколінь – 1 за два-три роки.

Зимуюча стадія – в ґрунті личинки 2-го і 3-го віку, а також імаго, на глибині 10-30 см (за іншими даними – до 1 м).

Умови, які сприяють розвитку шкідника – найчастіше заселяє піщані ґрунти в сухих борах разом з мармуровим хрущем, утворюючи стійкі осередки. На суглинистих ґрунтах не поселяється. Не поселяється хрущ і у зімкнутих насадженнях.

Заходи захисту від шкідника:

Перед використанням ділянки слід виявити зараженість ґрунту личинками хруща. З цією метою на пробних майданчиках в 1/4 м2 проводять ґрунтові розкопки і визначають середню кількість личинок хруща на 1м2. При наявності більше однієї личинки (в середньому на 1 м2) необхідно попередньо провести винищувальні заходи з очищення ґрунту від личинок цього шкідника.

1. Агротехнічні. Осіннє перекопування і переорювання ділянки. В яблуневих садах рекомендується створювати сливові посадки для відволікання шкідника. Регулярне рихлення міжрядь під час вегетації з вибиранням і знищенням личинок.

2. Механічні. Застосування світлових пасток. У разі масового розмноження хруща можна струшувати жуків з дерев на підстелену мішковину, потім знищувати. Робити це треба рано вранці, поки жуки знаходяться в заціпенілому стані.

3. Біологічні. Приваблення у лісонасадження та охорона комахоїдних птахів.

4. Хімічні. Основні хімічні засоби боротьби з хрущем спрямовані на дорослі особини. Та й то вони будуть дієвими тільки в період їх масового льоту, тобто застосовані перед і після цвітіння. Також труднощі дії препаратів на жуків обумовлені тим, що обробку потрібно проводити вдень, а не вранці або ввечері, коли отрути найбільш дієві. Але ці комахи харчуються вдень, а ввечері перелітають, тому час обробки краще перенести на день.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється в Степу та Лісостепу переважно на піщаних ґрунтах.

Імаго. Бурувато-чорний жук, 1,7-2,6 см у довжину. Надкрила вкриті сірими лусочками, передньоспинка, груди і черевце – довгими жовто-сірими волосками, тому жук здається сірим. Булава антен у самців має 5 лопатей, у самиць – 4 лопаті. Пігідій з невеликою ямкою. Самці дрібніші.

Яйце кругле, молочно-біле.

Личинка біла або жовтувато-біла, голова жовтого кольору, на нижній поверхні кінця черевця має невпорядковано розташовані гачкуваті щетинки. Досягає 4,5-5,5 см у довжину.

Лялечка відкритого типу, світло-жовта, 1,8-2,7 см довжиною.

У травні личинки останнього віку заляльковуються, а через 18-20 днів (вже у червні) починається виліт жуків. Літають жуки лише надвечір, вдень ховаються в грунт. Літ триває до двох тижнів.

Самиця відкладає в ґрунт одну кладку, яка містить близько 20 яєць (за іншими даними – по одному або грудками по 6-7 яєць декілька разів). Через 4-5 тижнів з яєць виходять личинки. Личинка розвивається впродовж 2-3 років, живиться спочатку перегноєм, пізніше коренями різних рослин. Особливо небезпечні личинки третього віку.

Дорослі особини літають з кінця травня до початку липня, личинки з'являються з кінця червня. Імаго не живляться.