- Українська назва: Сірий (землистий) кореневий довгоносик
- Російська назва: Серый корневой долгоносик
- Латинська назва: Sciaphilus asperatus Bonsd.
- Ряд: -
- Родина: -
- Пік активності: Липень
Фенологічний календар розвитку
сірого (землистого) кореневого довгоносика (кількість поколінь – 1)
|
Фаза розвитку |
Квітень |
Травень |
Червень |
Липень |
Серпень |
Вересень |
Жовтень |
|||||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
||
|
Імаго Яйце Личинка Лялечка Імаго |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ ● |
+ ● ─ |
+ ● ─ |
+ ● ─ 0 |
+ ● ─ 0 + |
+ ● ─ 0 + |
+ ● ─ 0 + |
─ 0 + |
─ 0 + |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі
родина Довгоносики
Види, які пошкоджуються – пошкоджує суницю, малину, плодові культури, що знаходяться поблизу посадок суниці.
Шкодочинна стадія – личинка, імаго (самки).
Тип пошкодження – імаго додатково живляться, обгризаючи листки з країв. Личинки спочатку живляться молодими корінцями суниці й малини, потім пошкоджують більші корені.
Кількість поколінь – 1.
Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки в поверхневому шарі ґрунту, під сухим листям, у кущах суниці. Можуть зимувати личинки в ґрунті на глибині 4-10 см.
Заходи захисту від шкідника:
1. Агротехнічні. Дотримання правильної сівозміни й просторова ізоляція нових посадок від старих насаджень не менш як на 500 м. Осіння оранка ґрунту.
2. Хімічні. При чисельності, що перевищує 2-3 жуки на 10 рослин, – обприскування суниці інсектицидами до цвітіння.
Морфологія і біологія розвитку шкідника.
В Україні трапляється повсюдно.
Імаго завдовжки 5-6 мм, чорного кольору, вкритий золотисто-сірими лусочками, які маскують основний колір; надкрила опуклі, зрослися, з рядами поздовжніх крапчастих борозенок, перетинчасті крила не розвинені й жуки не літають; ноги й вусики світліші.
Яйце розміром 0,65 мм, жовтувато-біле, блискуче.
Личинка завдовжки 6-7 мм, жовтувато-біла, зі зморшкуватим тілом і жовтою головою, безнога.
Лялечка завдовжки 5,5-6 мм, біла, вкрита рідкими шипиками.
Трапляються лише самки; розмножуються партеногенетично. Зимують статевонезрілі жуки в поверхневому шарі ґрунту, під сухим листям, у кущах суниці. Можуть зимувати личинки в ґрунті на глибині 4-10 см.
Навесні за середньодобової температури повітря +12…+14°С (кінець квітня – початок травня) виходять жуки і додатково живляться, обгризаючи листки з країв.
Жуки активні у вечірні години, вдень ховаються біля основи рослин на ґрунті. Яйця відкладають групами по 2-3 (до 60-70) за прилистки і заливають їх виділеннями, які твердіють на повітрі. Відкладання яєць триває більше двох місяців. Плодючість – 400-500 яєць. Личинки, які відродились через 10-14 діб, проникають у ґрунт, де спочатку живляться молодими корінцями суниці й малини, потім пошкоджують більші корені. Основна маса личинок розміщується на глибині 4-6 см у радіусі 3-15 см від центра рослини. Личинки розвиваються 30 діб; наприкінці червня заляльковуються. На розвиток лялечки потрібно 12-16 діб. Жуки виходять у липні. Можуть відкладати яйця, з яких відроджуються личинки, що залишаються на зимівлю. У вересні жуки переходять у місця зимівлі. Частина з них може жити 2-3 роки, зберігаючи здатність до відкладання яєць.
Поряд з личинками сірого (землистого) кореневого довгоносика коріння суниці можуть пошкоджувати личинки кропивного листкового довгоносика – Phyllobius urticae Deg. і скосаря малого чорного – Otіorhynchus ovatus L. Жуки цих видів пошкоджують листя.